все вже закінчилось, хтось ще не розпочав
знімаючи янгола стомленого з плеча
тихо, навшпиньки провулками йде печаль
хвилі наносять сіль на старий причал
здається учора було, але, певно, ні
провулками морок у ночі глухій труні
розносить жмені тривожних і світлих снів
що він несе мені?
що несе мені?
і втома, це, зрештою, все що лишилось нам
цей заповіт раба дев’ятьом синам
це відчуття, коли від негоди болить спина
і ампутований крик досягає дна
планета не змінює рух, не змінює вісь
хтось не виходить з дому, хтось устигає скрізь
ватра згасає, щойно згоряє хмиз
все вже було колись,
чи ще буде колись?
вчора приходив Ісус, приносив мечі
він говорив: покинь, благаю тебе, не мечи
бісер перед свинями. Он грім гарчить
піп вже не хреститься, піп загубив ключі
все, що в тобі лишилось з тобою є
не прагни чужого і пам’ятай про своє
дощ, що за Ноя падав, лихе зіллє
риба гниє з голови, але вся гниє
хто тобі руку дасть, хто підставить плече?
хто прикладе холодне там, де тобі пече
ти не молився ніколи, просто не встиг іще
хай молоко втече,
хай, таки, втече
що тобі рай, де праведні й небеса
а грішні горять у вогні, ти все знаєш сам
бійся данайців, не вір перелітним псам
вчи кожен подих напам’ять, повторюй його мов псалм
вір лиш собі, бо більше нікого не
можна пускати в своє потаємне, земне
час лиш найдужчих зімне, а таки не зігне
просто чекай мене
зачекай мене
руки твої і розум при тобі завжди
хай найміцніші його не хмілять меди
йди по воді, нахабно і вперто йди
і залишай сліди,
залишай сліди!
Сторінка автора: Томаш Деяк
